Чарівні Палички. Частина 4.

Варвара знала, що Яга буде відсутня кілька днів. Ще з вечора, коли всі полягали спати, Яга сказала про це дівчині та дала ще більше настанов, ніж Тарасу. Отож, щось нове Варвара від хлопця не почула. А Тарас навпаки почув від Варвари багато нового.

- Вмитися можна у лазні, що позаду хати. – говорила дівчинка. – Там і одежа для тебе нова висить — на день та на ніч. Як керувати ступою Яга мені пояснила. Як їжу видобувати із чарівної каструлі — знаю. Та поки є борщ, краще його їсти. Хіба для цікавості можна щось інше скуштувати. Мити посуд не потрібно, він сам буде чиститись — так Яга зачаклувала. Але думаю, нам все це не сильно знадобиться, адже краще одразу рушати за чарівною паличкою.

- Як одразу? – здивувався Тарас.

- Допоки Яги немає, треба паличку здобути. Коли вона вернеться вже такої можливості може в нас не бути, розумієш?

- Так, правда твоя. – погодився Тарас. – І куди ж нам за нею рушати?

- У книзі написано, – почала Варвара гортаючи сторінки золотої книги, – що треба рушати до Ордену Чар. Вони зберігають найстародавніші та наймогутніші чарівні палички з усіх світів вже багато тисячоліть. Але вмовити їх видати нам у користування бодай одну — неможливо. – й Варвара розвела руками у різні боки.

- Який тоді сенс туди рушати? – невдоволено буркнув Тарас. – Коли вже ясно, що там ми паличку не здобудемо, нащо туди летіти?

- Вони не віддадуть нам паличку просто так, на деякий час. Ми маємо здобути її назавжди.

- А це можливо? – Тарас був не дуже впевнений, що заволодіти паличкою назавжди легше, ніж взяти її у користування на певний час.

- Так, це можливо. – кивнула головою Варвара. – Але буде дуже, дуже складно. Бо ці палички наймогутніші, й може виявитися так, що жоден з нас не заслуговує на таку. Тоді доведеться робити чарівну паличку власноруч.

- А може краще одразу зробити її власноруч та й не шукати зайвих пригод? – серйозно промовив хлопчик.

- Ні, не краще. – Варвара була невблаганна у своєму рішенні. – Не краще ні в якому разі. Паличка, зроблена власноруч дуже слабка. Занадто слабка щоб йти із нею до Агіскі.

- А може ми її зробимо та й підемо до Ордену Чар вже з нею? – запропонував Тарас.

Варвара замислилась над словами хлопця. Дійсно, коли б в них вже була чарівна паличка, хоч якась, то здобути більш сильну їм удвох було б легше.

- Може ти й правий. – погодилась дівчинка. – Але маємо вирішити чия паличка буде зроблена — твоя чи моя.

- Хіба це має значення? – здивувався Тарас та підвів свої брови догори.

- Так, має, бо у чарівника, відьми чи мага за все його життя може бути лише одна паличка.

Тепер Тарас замислився над тим, що не дуже хоче мати не дуже справжню паличку. Адже мати справжню, сильну чарівну паличку, набагато приємніше та цікавіше.

- Давай, щоб було чесно, потягнемо жереб. – й Тарас відломив од лавки, на якій сидів, дві щіпки — одну більше за іншу. – Коли ти витягнеш довшу, то матимеш справжню чарівну паличку, а коли коротшу – то справжню чарівну паличку матиму я. – хлопчик зжав одну щіпку в один кулак, а іншу — у другий, та простягнув руки перед Варварою. – Вибирай!

- Не хочу вибирати. – скривила губи дівчинка. – Я ж бачу, що ти не дуже хочеш саморобну… Давай в тебе справжня буде, тим паче, ще не відомо чи ми її дістанемо.

- Дякую. – видавив із себе Тарас та викинув дві щіпки з рук. – То розповідай, як будемо тобі чарівну паличку робити?

- У книзі написано… – Варвара знов загортала сторінки золотої книги, – …написано, що десь недалеко звідси є Дерево Життя. То не звичайне дерево, його коріння обплутують собою усі світи та ніхто не знає як саме таке можливо. Чарівне Дерево було першим у цьому світі, та через нього життя почало вирувати і в інших світах. То початок, якому немає кінця. – погляд Варвари став серйозним, а голос ніби затвердів. – Маємо попросити у нього помочі, та й відірвати гарну гілку, щоб слугувала на добро.

- А чому саме на добро? – зацікавився Тарас.

- Бо то Дерево Життя, а не Дерево Смерті. От якби…

- Що, тут і Дерево Смерті є? – нижня щелепа Тараса аж відвисла від здивування.

- Ні, тут немає. – швидко випалила Варвара. – Воно в іншому світі. Нащо то тобі?

- Просто цікаво знати. Це ж дійсно цікаво. – спокійно пояснив хлопчик, і то була чиста правда. – А що коли то Дерево Життя не схоче нам допомогти?

- І таке може бути. – зітхнула дівчинка. – Тоді одразу будемо рушати до Ордену Чар. А поки треба до Дерева збиратися. Я у лазню перша! – із цими словами Варвара підскочила із свого місця, кинувши книгу на стіл, та й побігла до дверей.

Лише дівчинка вибігла з хати, як перед Тарасом з’явилася та ж сама жінка, у білих одежах, що раніше тримала у руках гострого ножа. Хлопчик аж завмер від жаху, побачивши її бліде обличчя. Але жінка посміхнулася йому, підвела одну руку догори та книга, яку Варвара кинула на стіл, несподівано відкрилася сама по собі. Тоді жінка щезла, ніби й не було її зовсім. Тарас глянув на сторінку та прочитав “Є три місця, де можна заволодіти справжньою, сильною та могутньою Чарівно Паличкою. Та коли Чарівну Паличку не вдається здобути ані в Ордені Чар, ані у Дерева Життя, ані у Дерева Смерті, її можна виготовити з будь-якого дерева, та матиме вона надзвичайно малу силу. Та краще щось, аніж зовсім нічого.”

Тарас закрив книгу та зморщив лоба від люті. Отже, Варвара знала це. Інакше нащо тоді жінка показувала Тарасові ще один спосіб здобуття палички. Просто Варвара не хоче мати таку слабку Чарівну Паличку, от і все! А він вже було подумав, що то вона така добра до нього, що поступилася кращим. А то вона зовсім не для нього, а для себе. Для себе хоче здобути паличку у Дерева Життя. Яка хитра! Бо ще ж не відомо, чи здобуде він свою в Ордені Чар. А у книзі ясно написано, що паличка яка здобута у Дерева Життя така сама сильна, як і в інших місцях. Тарас вирішив Варварі нічого не казати. Хай буде як буде.


Шлях до королівства орденів - зміст